Туреччина-2008, день 2, Сінайя-Бран-Бургас

Прокинулись ми біля 7-30, помились-побрились… зібрали речі.. перекусили трішки і спакували машину..
По дорозі до авто сфотографували будиночок де жили та поїхали до готелю Карайман де жили туристи з мітсубіші-клубу..


Вони приїхали біля 3-ї годии ночі і тому трохи заспали.. ми піднялись в номер до них, поговорили з Костьою поки дівчата збирались.. вои планували трохи по іншому їхати, як я зрозумів, але так як ми збирались до замку Дракули, то вирішили таки змінити свої плани і поїхати до замку Дракули і до замку в Рашнові, за що їм, як кажуть респект.
Готель у коллег-туристів був симпатичний, ще й власний парк з фонтаном на території.


Парковка автомобільна в них знаходилась на закритій територі, наша ж машина ночувала на тротуарі

Там ми їх і почекали поки закінчать сніданок, випили енергетичного напою та перевірив тиск в шинах.
Замок Дракули знаходиться в Брані, біля 100 км від місця ночовки. Коли переїхали гори по жорсткому серпантину, попали на дуже гарну рівнину. Такого я ще теж не бачив – заради такої рівнини вже вартувало поїхати в Румунію…
Уявіть величезна плато діаметром напевне кілометрів 30-40 оточене горами зі снігом на вершинах. Просто супер!
До замку Дракули ми добрались десь біля 11 годин.

Хоча замок виглядав гарно, попасти в середину не судилось – ворота були зачинені в звязку зі святами :cry

Добре що працював ринок сувенірів, на якому ми затарились сувенірами. Також було відкрите кафе в якому інтер’єр був доволі цікавий – стільці у игляді гробів, столи у вигляді гробів з прахом та кістками під склом.. з відьмами.. та іншими “веселими” персонажами

Погуляли ми довкола – пофотографувались.

Також побачили перше авто Daewoo Nexia яке в них названо не Nexia і в 12-00 ми поїхали до іншого замку в сусідньому селі з надією що хоча б він буде відкритий.

Замок, який ми шукали замітили здалеку – він був на горі недалеко з містечком-селом Рашнов..

замок солідно виглядав, і хоча я, дивлячись на годинник, думав що пора б їхати вже далі, все-таки погодився з тим що такий замок треба подивитись.. поїхали ми до нього. Перше що кинулось в очі це те, що дорогу до замку відновлюють, викладаючи на асфальтом, а під старовину – бруківкою… пішки йшли вгору біля 500-700 метрів..

Навіть не заходячи в замок пейзаж відкрився супер – ми зразу й зробили групове фото. Вхід в замок коштував 10 лей, десь 4-5 доларів, але, на відміну від наших музеїв ці гроші не просто падали комусь в карман – всередині проводились роботи по відновленю будівель, зведенню розрушених стін. Та й взагалі за замком слідкували

 

Побродили ми по замку і спустились до авто.. дістали малосольні огірочки, що залишились з вечора, бутилочку мартіні, двоє водіїв взяли водички і під дивні погляди оточуючих ми відмітили нашу зустріч прямо на вулиці біля багажника автомобіля.

Та й взагалі, коли мужчину попросили сфотографувати нас він аж шарахнувся.. і попросив свою дружину зробити фото, чомусь сам побоявся.. чи може не принято в них..

Також забів написати – майже звідусіль було видно засніжену вершину гори, на якій стояв хрест, який вночі світився жовтим.. дуже хотіли туди попасти, але на жаль не було часу, надіюсь що наші коллеги таки туди попали, як і планували.

Ну, от ми випили по 50 та й поїхали назад в сторону Сінай. Зупинились в 14.00 перед Сінай, в попередньому містечку біля банкомата, попрощались – вони поїхали на обід, а Андрій зняв в банкоматі трохи грошей і поїхали ми через Сінай в Бухарест.

Перед самим Бухарестом заправили на 175 лей бензин по 3,76, – 46,54 літра. До самого Бухареста добрались швидко, але місто нічим особливим не вразило, хоча доволі контрастне – поряд з новими будинками можна було побачити маленькі охайні будинки, а також і напіврозвалені “халупки”. Взагалі місто можна було назвати “сірим”.

проїхали, побачили памятник вовчиці, а також звернули увагу на рекламу “кока-коли”. Взагалі – в Румунії та в Туреччині було видно що Пепсі-кола взяла верх, хоче видно було серйозну рекламну боротьбу цих “гігантів”.

Проїхали по центральній площі Бухареста, трохи звернули не туди – по карті була дорога прямо, але я не зрозумів що треба було в тунель заїхати і тому зробив невеликий крюк..
Машин взагалі по місту було небагато, але жовтий Ламборджіні не помітити було неможливо.

Чим далі до виїзду з Бухаресту вела нас дорога, тим гіршими ставали будинки, хоча виглядали вони як дорогі палаци, в багатьох були побиті вікна, бардак на подвір’ях.
Ну і далі ми поїхали на кордонНа Джурджу.
Побачили, але не сфотографували цікаву річ – приватні будинки в одному із сіл будинки були побудовані шириною в одну кімнату – з глухою стіною до сусідів.. виглядало як обрізаний пополам будинок – дуже дивно.
До перетину кордону добрались швидко, трохи поблудили на мосту перед самим кордоом, виявилось що там просто реконструкція йде, і ніяких вказівників крім одого маленького нещасного не було …
Спочатку нам треба було заплатити 31 лей (біля 15доларів)за проїзд по мосту.


За мостом ми попали на кордон – вже за мостом на території Болгарії зрозумів що не буде двух постів прикордонників, а лише одне вікно. Болгарський прикордонник аж розцвів коли побачив номера – “Братья Словяне!!! Наконец-то а то все турки да турки!!!” ….
Заплатили за тижневу віньєтку по Болгарії 5 євро і в 17.50 ми були в Болгарії..
Побачили вказівник – який просив включити фари – бо це рятує життя – і тут же реклама Osram :lala

Далі, щоб е втрачати багато часу зранку і встигнути по Стамбулу по ринку пройтись ми поїхали на Бургас..
Звернули ми в Шумен з дороги на Варну. в Шумені затарились продуктами в Біллі на 33 леви, випили кави по 1 леву за порцію, Адрій зняв болгарських Левів, так як пункти обміну вже не працювали.

Поїхали ми на Бургас – скоротили кілометрів 100, але краще б їхати на було на Варну – дорога просто жах! через гори в темноті – реально кошмар.. Приїхали ми в Ветрен (20 км від Бургаса в 22-30). Почали шукати готелі – найшли вказівник на готель 700 м від дороги – їхали по вказівниках, які вивели в приватний сектор за мсто, поселились в дуже хорошому готелі – 3-хмісний номер 66 левів – біля 42 доларів. Все чисто й акуратно – перекусили, випили нову по 100 грам і спати.. я вирубився в мометі.. останні декілька годин були просто кошмарними.День закінчився.. на наступний день в планах Стамбул, базар і ночівля в Стамбулі.

День закінчився.. на наступний день в планах Стамбул, базар і ночівля в Стамбулі.
Проїхали біля 700 км, розхід пального 9,2 літра на сотню.
Забув дописати – по всіх країнах я дуже рідко їхав більше чім 120 км/год – не хотілось мати проблем.. тримав швидкість біля 100-110 км/год

Поділитись:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *