Туреччина-2008, день 0-1, Бровари-Чернівці-Пьятра-неамц-Сінайя

Давно давно в 2008 році відбулась перша поїздка за кордон автомобілем. Тоді мені ще вистачило сил написати звіт. І зараз, коли нарешті я поставив WordPress  в 2017 році, відновлюю звіт звідси:

http://www.skoda-club.org.ua/forum/showthread.php?tid=9770

Чому відновлюю? бо була раніше фотогалерея в мене, на яку йшли посилання на фото в звіті. Зараз буду наново додавати фото

Поїхали

День перший.

Два слова про історію виникнення бажання поїхати в Туреччину … це бажання виникло після того як прочитав про те як “девочка на ОКе” добралась до Іспанії.. теж бажаю туди з’їздити – і для початку я придумував собі маршрут… без Шенгенських віз… так щоб і відпочити і поїздити по декількох країнах..
Вибір випав на Туреччину – недалеко – і країни тразиту не входять в Шенген.
Дата поїздки вибрана була вдало – травневі свята – взяв 7 днів відустки отримав 17 вихідних. З візами допомогло агенство МедіаІнфотур – дуже вдячний їм, так як реально існуючу проблему з Болгарською візою вони вирішили..
Попередній маршрут поїздки довелося змінити (по Румунії в ці ж дні поїхали кататись Мітсубіші-клуб, а ми теж хотіли попасти туди куди й вони – до замку Дракули). І тому маршрут перетину кордону був зміненій з Рені -Молдавія-Румунія на Чернівці-Румунія.

Почнемо…
26.04.2008 в 2.15 ночі ми вирушили в дорогуз Броварів. Ввечері я ліг спати біля 19-00 тому був виспаний. Під Житомиром біля 3-х вечора повинен був до нас сісти ще один товариш, який в 00-30 виїхав маршруткою з Луцька.
Все було по плану. в 3-30 ми були на заправці WOG (зеркальна перед Житомиром) і через 10 хвилин Андрій сів до нас в авто.
Дорога пройшла спокійно. Перед Хмельницьким біля 5 ранку зустріли схід сонця.. невеликий туман

Їхали через Хотин

Доїхали до Камянця-Подільського, заправили повний бак на ОККО, попили кави…
Зізвонились з Мітсубіші-клубом – вони проснулись і теж вирушили на кордон. В Чернівцях були в 7.40.

Виявилось що забули вдома зарядне до фотоапарата (до нового). У Лесі був знайомий з колишньої роботи і ми поїхали спробувати найти зарядне на ринку.. не повезло.. потратили 2 години на пошуки.. не знайшли.. значить будемо економити на фото.
Вернулись до в’їзду до торгового центру ЕКВАТОР

Тут нам позвонили Мітсу-клуб, сказали що вже в Румунії і нагадали обов’язково купити віньєтку – дозвіл на проїзд по дорогах Румунії, вони забули і мусили вертатись.
Ми помаленьку перекусили в піцерії у цьому ж торговому центрі і поїхали на кордон.
Перетин кордону виявився дуже простим – попросили відкрити багажник – спитали куди їдемо – після того як я сказав що в Туреччину – побажали щасливої дороги, хоча перед нами трусили румунську машину. На румуському кордоі теж швидко, тільки були здивоваі що в нас з собою нема цигарок.
Чекали лише того хто продає віьєтки. Він щось пробував зі мною говорити я ічого не поняв – тільки купив віньєтку місячну (та що на тиждень коштувала 5 євро а місячна 7 євро). Хоча на віконці написано що здачу не дає – дав мені монетами здачу 3 євро….
Ну, тепер ми вже в Румунії. Дороги мені дуже сподобались – розміька продумана для людей – якщо спереду закитий поворот то на розмітці це зразу вказано… Румунія зустріла нас сонячно

Перше що мали ми зробити – поміняти трохи доларів. Перший населений пункт був Сучава.
Це місто ми проїхали швидко і не через центр. тому обмін валют не бачили.. Зате бачили автосалон Шкода.

зупинятись і шукати пунт не хотілось – їдемо далі.


За допомогою смс обмінялись планами з Мітсу-клубом, домовились спробувати зустртись в Пьятра-неамц. Вирушили в ту сторону. Навіть не зрозумів коли заїхали в якесь місто. Натрапили на обмін валют. Здав 100 доларів по курсу 2.29. Ну вже легше на руках є гроші – можна буде заправитись. На годинику 12-00.

Їдемо тепер на Пьєтра-неамц шукати озеро.
Дорога, яка веде на Брашов і а останню нашу точку на той день – Сінай -веде наліво, але щоб попасти в Пьятра-неамц ми беремо прямо на гори, проїзжаючи через невеликі містечка. Хоча це й не центральна дорога – якість дороги – супер.

До пьєра-ніамц доїхали десь біля 14-00. Місто гарне.

Перед Пасхою місто прикрашене – висять силуети зайчиків – навіть найшли щось типу парку де були великі силуети зайчиків і пасхальних яєць.


Проїзжаючи по місту помітили працюючу канатну дорогу.

Вирішили проїхатись на гору, але спочатку спробувати найти озеро.
Знайшли озро, схоже якна фото але ц не фоно, виїхали 5 кмза місто до іншого озера – взагалі не гарне… залишилось одне велике – але воно знаходиться по дорзі на Брашов, тому ми повернули назад до Пьєтра-неамц покататись на канатці. Заправили перший раз бензин на 100 лей за ціною 3,76 лей. (1,57 долара). Канатна дорога туди й назад коштувала нам по 15 лей на чоловіка – трохи більше 6 доларів, але воно того вартувало!

На цій же горі був і лижний підйомник і дві траси для спусікв зимою.

Знову списались з Мітсу-клубом – вони затримувались (заїзжали до монастирів і інших місцевих пам’яток) і тому ми поїдемо вперед до фінального місця призначення, по дорозі заїдемо до великого озера в горах – зразу за населеним пунктом Біказ. Спочатку заїхали на проханя Лесі до парку щоб зробити фото біля гігантів-зайчиків і яєць. Також знайшли дивне маркуваня моделі Skoda Fabia SDI

Доїзжаючи до озера – зрозуміли що це грандіозне водосховище з височенною дамбою, значить не те озеро що ми шукаємо.

Пейзаж зверху дамби відкривався чудовий:

Десь біля 17.00 ми вирушили в дорогу до Сінайя через Брашов. Після перших 5-10 км попали в дорогу в ущелині – зверху над нами була не одна сотня суцільного каменю, були місця де пройти між скелями могла лише одна машина – такої дороги ми ще не бачили в житті.

Як виявилось пізніше, ми попали як раз- до озера яке шукали – воно знаходиться в ущелині. Тут було багато людей, шашличі, сувеніри. Місцеві сюди заїзжають відпочивати. Ми теж зупинились на пару хвилин перепочити і пофотографуватись.

Після такого перепочинку рушили далі.. після виїзду з цих гір попали в невелике містечто Чеорджені, де ЖПС трохи здурів… повів нас майже кругами по місту замість дороги прямо….

виїхавши звідси ми направились на Брашов. Дорога до Брашова йшла по рівнині.
По дорозі перед нами поліція зупинила авто і щось махав поліцейський нам, я нічого не зрозумів і зупинився.. прямо по центру дороги – кртина була супер – зліва на зустрічній поліція, справа Деу Матіз і по центру дороги я… як виявилось – він махав нам щоб ми їхали далі. Цікаво те що машини вони зупиняють руками.
Що ще дуже сподобалось і здивувало в Румунії – те що і велосипедисти і пішоходи за містом – навіть вдень ходять і їздять в світловідбивних куртках.

В гори ми піднялись вже за Брашовим. Дорога взагалі ідеальна. В Сінай ми приїхали в 21-00. мітсу-клуб були за 250км, і тому ми поїхали шукати готель. Спочатку шукали готель в якому мали послитись мітсу-клуб – дали таксисту 10 лей, готель був зайнятий, як і всі інші готелі, потім я підійшов до приватного будинку, який був перероблений на мотель, тут ми й поселились. 3-х місний номер 50 євро.

З мітсу-клубом смс-ками домовились зустрітись в них в 8-30.
Результат поїздки – біля 1200 км. Ми випили по 100 грам немірова і спати.

Поділитись:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *